Як розмовляти з мамою чи татом із деменцією, не сперечаючись

Коли у когось із батьків деменція, розмова може перетворитися на суперечку через те, що раніше здавалося простим: о котрій ви йдете, чи виконано певне завдання або хто прийде в гості. Болісно, коли хтось із батьків наполягає на тому, що, на вашу думку, не відповідає дійсності. Постійно повторювати одне й те саме теж виснажує.

Деменція може впливати на пам’ять, мовлення та здатність опрацьовувати інформацію. Можливо, суперечку не вдасться владнати, просто навівши більше доказів. Замість того щоб намагатися довести свою правоту, спробуйте зрозуміти, що може відчувати хтось із батьків, і допомогти йому чи їй почуватися спокійніше й безпечніше. Додаткові рекомендації щодо спілкування можна знайти на сайтах Alzheimer’s Society та Alzheimer’s Association.

Спочатку налагодьте контакт, а не виправляйте

Якщо хтось із батьків каже щось неточне, перш ніж виправляти, зробіть паузу. Запитайте себе: чи потрібно виправляти це саме зараз? Якщо ні, краще визнати почуття, ніж заперечувати деталі.

Наприклад, якщо хтось із батьків каже: «Мені треба додому», хоча вже перебуває вдома, можна відповісти: «Тобі хочеться почуватися як удома. Чого тобі зараз бракує?» Можливо, людина хвилюється, почувається самотньою чи втомленою або шукає звичного відчуття безпеки. Щоб показати, що ви помічаєте почуття, не обов’язково погоджуватися з помилковою деталлю.

Спробуйте сказати:

• «Розумію, це засмучує».
• «Розкажи, що тебе непокоїть».
• «Я поруч».
• «Давай хвилинку посидимо разом».

Не ставте запитань, схожих на перевірку, не сперечайтеся через докази й не кажіть: «Ти вже питав/питала мене про це», якщо це може присоромити або роздратувати людину. Якщо хибне переконання може призвести до безпосередньої небезпеки — наприклад, хтось із батьків збирається вийти сам за небезпечних умов, — зосередьтеся на безпеці та порадьтеся з командою фахівців, які надають допомогу, щодо плану дій.

Говоріть так, щоб вас було легше зрозуміти

У гамірній кімнаті, під час поспіху або коли ви даєте кілька вказівок одночасно, людині може бути важче підтримувати розмову. Спробуйте спростити спілкування:

• Підійдіть спереду, зверніться до когось із батьків на ім’я й зачекайте, поки він чи вона зверне на вас увагу.
• За можливості зменште фоновий шум, наприклад вимкніть телевізор.
• Говоріть чітко й природно. Не підвищуйте голос, якщо фахівець зі слуху не порадив робити інакше.
• Використовуйте короткі речення й ставте по одному запитанню за раз.
• Дайте більше часу на відповідь: пауза не обов’язково означає, що людина вас не почула.
• Пропонуйте два нескладні варіанти замість запитання без визначеної відповіді. Наприклад: «Ти хочеш чаю чи води?»
• Якщо це допоможе, жестами вкажіть на предмет або покажіть його.

Щоб почати, скористайтеся Профілем «Усе про мене» і запишіть, як краще звертатися до когось із батьків, що йому чи їй подобається, які є звичні справи та який спосіб спілкування найзручніший. Поділіться профілем із родичами або тими, хто регулярно допомагає, щоб вони теж могли спілкуватися звичним для вашого рідного способом.

Зменште напруження, якщо розмова загострюється

Звертайте увагу на те, що відбувається безпосередньо перед тим, як розмова ускладнюється. Можливо, хтось із батьків втомився, зголоднів, відчуває біль, виснажився від гостей або його просять надто швидко перейти до іншої справи? Чи, може, у кімнаті шумно або прохання незвичне? Записуйте обставини й те, що допомогло; Генератор щоденника догляду допоможе помітити закономірності, які можна обговорити з командою фахівців, що надають допомогу комусь із батьків.

Якщо ви обоє починаєте засмучуватися, можна зробити паузу. Говоріть спокійно, дайте людині трохи простору, якщо це безпечно, і поверніться до теми пізніше, якщо вона все ще важлива. Прості слова «Давай перепочинемо» можуть подіяти краще, ніж повторювати те саме пояснення голосніше. Перемкнути увагу може допомогти звичне заняття, напій або перехід до іншої кімнати, але зважайте на вподобання когось із батьків і не змушуйте його чи її щось робити.

Не говоріть про когось із батьків так, ніби його чи її немає поруч, не квапте й не розмовляйте поблажливо, як із дитиною. Це доросла людина зі своїми вподобаннями, яка має право брати участь у розмові. Коли хтось із батьків спокійний, запитайте, якщо він чи вона може це обговорювати, що допомагає спілкуватися легше.

Якщо потрібно вирішити практичне питання

Деякі розмови стосуються конкретних рішень, наприклад підготовки до прийому або зміни звичного розпорядку. Оберіть спокійний момент і пояснюйте по одному наступному кроку. Замість того щоб обговорювати весь план, можна сказати: «Після обіду ми виходимо. Спочатку знайдімо твоє пальто». Якщо можливо, пов’яжіть прохання з чимось знайомим або важливим для когось із батьків.

Пропонуйте справжній вибір, залишаючи рішення за кимось із батьків. Наприклад, запитайте, який светр людина хоче вдягнути, замість того щоб ставити запитання, коли рішення вже ухвалено. Якщо рішення стосується безпеки чи догляду, залучіть відповідного медичного фахівця або місцеву службу підтримки. Варіанти догляду, доступні послуги та правила ухвалення рішень різняться залежно від країни, тож перевіряйте місцеві рекомендації й не припускайте, що в іншій країні діють такі самі правила.

План розпорядку дня допоможе членам родини та іншим доглядальникам дотримуватися передбачуваного розпорядку щоденних справ. Використовуйте його як орієнтир, а не незмінний графік: розпорядок може потребувати змін, якщо зміняться потреби чи вподобання когось із батьків.

Подбайте про себе й попросіть про підтримку

Навіть якщо спілкуватися уважно, складні дні все одно траплятимуться. Ви можете дуже любити когось із батьків і водночас потребувати перепочинку. Не обов’язково погоджуватися з кожним висловлюванням, а пауза, щоб опанувати себе, — це не поразка. Якщо допомагають інші родичі, розкажіть їм, які підходи, схоже, працюють, і за можливості розподіліть між собою завдання.

Якщо спосіб спілкування чи поведінка когось із батьків раптово змінилися або ви непокоїтеся про його чи її самопочуття, зверніться до лікаря або іншого відповідного медичного фахівця. Раптова зміна може мати різні причини й потребує професійного оцінювання; не вважайте, що це просто прояв деменції. Якщо існує безпосередня небезпека, зверніться до місцевої служби екстреної допомоги.

Якщо труднощі не минають, попросіть фахівця, який лікує когось із батьків, або спеціаліста з деменції порадити, як спілкуватися. Також можна звернутися по підтримку для родини й дізнатися про можливість перепочинку в місцевій організації допомоги людям із деменцією, громадській службі або службі підтримки доглядальників. Доступність послуг і право на них залежать від країни та регіону, тож дізнайтеся, що діє там, де ви живете.

Мета — не щоразу вести ідеальну розмову, а зберегти ваші стосунки, зменшити зайве напруження й відгукнутися на потреби людини поруч. Невеликі зміни — більше часу, менше слів і увага до почуттів — можуть полегшити повсякденне спілкування для вас обох.