Деменція та блукання: як подбати про безпеку людини

Ходити кудись або намагатися вийти з дому людина з деменцією може з багатьох причин. Можливо, вона шукає знайоме місце, дотримується давнього розпорядку, почувається неспокійно або намагається задовольнити потребу, яку їй важко пояснити. Це може непокоїти рідних, але зазвичай корисніше поставитися до ситуації з цікавістю та продумати план, ніж сперечатися чи звинувачувати людину.

Єдиного підходу, який підходить усім, не існує. Разом із людиною, її командою догляду та місцевими службами підтримки людей із деменцією складіть план, який враховує її побажання та відповідає умовам вашого дому й громади. Рекомендації та доступні послуги відрізняються залежно від країни.

Спершу пошукайте закономірності

Звертайте увагу, коли людина хоче вийти, куди, схоже, прямує, і що відбувалося перед цим. Прості записи допоможуть помітити закономірності, не припускаючи, що ви точно знаєте причину. Занотовуйте час, заняття, хто був поруч, що людина сказала або зробила та що, здається, допомогло. Генератор щоденника догляду або Щоденник поведінки та настрою допоможуть рідним ділитися спостереженнями.

Подумайте про можливі повсякденні потреби: прогулянку, товариство, відвідування туалету, їжу чи напій, звичне заняття або заспокоєння. Також можуть мати значення зміна розпорядку чи незнайома обстановка. Спокійно запитайте людину, чого вона потребує, і вислухайте її, навіть якщо пояснення незрозуміле. Не виправляйте й не конфронтуйте з нею, якщо це посилює тривогу; краще може спрацювати м’яка зміна теми або пропозиція прогулятися разом.

Якщо людина раптово почала ходити кудись або плутатися, її поведінка помітно змінилася чи з’явилися інші нові тривожні ознаки, якнайшвидше зверніться до лікаря або іншого відповідного медичного фахівця. Він зможе оцінити можливі причини й порадити, що робити далі. Цей посібник не дає змоги встановити причину.

Складіть план разом із людиною

Обговорюйте безпеку в спокійний час, а не лише в складні моменти. Залучайте людину настільки, наскільки вона цього хоче й може. Запитайте, що для неї важливо: самостійно виходити надвір, відвідувати знайоме місце чи щодня гуляти. Домовтеся про практичні способи підтримати ці побажання, наприклад гуляти разом у визначений час або домовитися про перевірку, чи все гаразд.

Якщо можливо, за згодою людини поділіться планом із рідними, сусідами, яким довіряєте, та всіма, хто доглядає за нею. Вирішіть, хто діятиме, якщо людина несподівано вийде, як ви зв’язуватиметеся одне з одним і хто за потреби телефонуватиме до місцевих екстрених служб. Конструктор тижневого графіка догляду допоможе з’ясувати, хто й коли може допомогти.

Зберігайте важливу інформацію в легкодоступному місці. В Екстреній пам’ятці для літньої людини або Аркуші екстрених контактів можна вказати актуальні контакти, недавнє фото, місця, які людина часто відвідує, особливості спілкування та відомості, що допоможуть іншим її впізнати. Діліться конфіденційною інформацією лише з тими, кому вона потрібна, і регулярно її оновлюйте.

Зменшуйте ризики вдома, не створюючи нових

Огляньте помешкання та шлях до саду чи вхідних дверей. Зверніть увагу на предмети, об які можна спіткнутися, погане освітлення, незрозумілі позначки, а також двері, що ведуть просто на жваву дорогу чи до іншого джерела небезпеки. Чеклист безпеки вдома для літніх людей допоможе оцінити простір. До простих змін можуть належати зрозуміліші позначки, нічник або зберігання часто потрібних речей у легкодоступному місці.

Добре зважте, перш ніж змінювати замки, маскувати двері чи встановлювати сигналізацію. Такі заходи можуть не підходити людині, а те, що затримує її, може також завадити швидко прийти на допомогу в екстреній ситуації. Не блокуйте аварійні виходи й не використовуйте засоби, які можуть замкнути людину. Якщо ви розглядаєте обмежувальні заходи, запитайте кваліфікованого місцевого фахівця про безпечніші альтернативи та правила, що діють у вашому регіоні. Закони й стандарти щодо згоди, дієздатності та обмежень відрізняються залежно від країни.

Деякі родини розглядають картку, браслет або пристрій для визначення місцеперебування. Обговоріть варіанти з людиною та врахуйте, чи зручно їй буде користуватися пристроєм, як це вплине на її приватність, чи зможе вона ним користуватися, скільки працює батарея та хто реагуватиме на сповіщення. Ці засоби не гарантують безпеки й можуть бути доступні або доречні не всюди. Місцева організація підтримки людей із деменцією або фахівець із догляду можуть знати, які послуги є у вашому регіоні.

Зробіть прогулянки передбачуванішими

Якщо людина любить гуляти, за можливості включіть прогулянки до її розпорядку дня. Обирайте знайомі, добре освітлені маршрути й домовтеся, чи хтось супроводжуватиме людину, чи перевірятиме, як у неї справи. Підготуйте одяг за погодою та зручне взуття. Перед виходом домовтеся про місце зустрічі та простий спосіб попросити про допомогу. Рідний або супутник може мати при собі екстрені контакти й недавнє фото, якщо людина цього хоче й не заперечує проти цього з міркувань приватності.

Розкажіть сусідам, яким довіряєте, або працівникам найближчих крамниць, як їм допомогти, якщо вони побачать людину наодинці або розгубленою. Поясніть, із ким їм слід зв’язатися. Не розголошуйте більше особистої інформації, ніж потрібно. Якщо ви користуєтеся пристроєм або ідентифікаційним предметом, регулярно його перевіряйте й стежте, щоб контактні дані були актуальними.

Якщо людину не вдається знайти

Якщо ви не можете знайти людину, дійте негайно. Зверніться до місцевих екстрених служб або поліції відповідно до порядку, що діє у вашій країні; якщо, на вашу думку, є безпосередня небезпека, не чекайте невизначений час. Якщо це безпечно, попросіть когось допомогти вам пошукати людину в знайомих місцях поблизу.

Передайте службам, які відреагували на виклик, недавнє фото, ім’я та опис людини, інформацію про її одяг, час і місце, де її бачили востаннє, місця, куди вона може піти, та будь-які відомості, які допоможуть налагодити з нею спілкування. Повідомте про безпосередні небезпеки або потребу в підтримці. Тримайте телефон при собі та записуйте, з ким ви вже зв’язалися і де перевірили. Порядок повідомлення про зникнення та спеціальні програми підтримки відрізняються залежно від місця, тому заздалегідь запитайте місцеві органи влади або організацію підтримки людей із деменцією, як повідомити про таку ситуацію.

Коли людину знайдуть, насамперед подбайте про її самопочуття й заспокойте її. Коли ситуація владнається, обговоріть те, що сталося, разом із нею та командою догляду. Подумайте, що допоможе зробити наступну прогулянку чи день безпечнішими, а не сприймайте цей випадок як невдачу.

Звертайтеся по підтримку й переглядайте план

Попросіть лікаря, фахівця з деменції, ерготерапевта або місцеву службу підтримки людей із деменцією дати рекомендації з урахуванням потреб людини та її помешкання. Вони допоможуть продумати розпорядок дня, зміни в оселі та варіанти підтримки. Рекомендації щодо прогулянок і безпеки вдома надають Alzheimer’s Society, Національний інститут старіння США та Alzheimer’s Association. Ці організації працюють у різних країнах, тому перевіряйте, які послуги та правила діють саме у вашому регіоні, а не припускайте, що певна програма доступна там, де ви живете.

Переглядайте план після змін у розпорядку дня, умовах проживання, рухливості людини чи складі команди догляду, а також після будь-якого інциденту. Догляд за людиною, яка може піти з дому, виснажує. За можливості розподіляйте обов’язки й запитуйте місцеві служби про послуги перепочинку або підтримку доглядальників. Продуманий план має допомагати людині зберігати якомога більше свободи й водночас давати рідним чіткі та реалістичні кроки.