Оцінювання базових та інструментальних повсякденних дій: як визначити потреби в догляді

Коли близькій вам людині починає знадобитися більше допомоги, буває складно точно описати, що змінилося. Оцінювання ADL та IADL дають родинам і фахівцям спільний спосіб обговорювати повсякденні справи: що людина може робити, що потребує додаткових зусиль і де потрібна допомога. Це корисні інструменти для впорядкування інформації, а не діагноз і не остаточний висновок про те, чи може людина жити вдома.

Термін «оцінювання ADL» використовують і в інших мовах та системах догляду — наприклад, ADL-bedömning шведською. IADL означає «інструментальні види повсякденної активності»; поширений переклад китайською — 工具性日常生活活动能力. Назви різняться, але практичне запитання схоже: яка підтримка допоможе цій людині безпечно давати раду повсякденним справам і водночас поважатиме її вподобання?

Що означають ADL та IADL?

Повсякденні дії (ADL) — це основні завдання з особистого догляду. У поширеному індексі Каца оцінюють шість навичок: купання, одягання, користування туалетом, переміщення, наприклад, між ліжком і стільцем, контроль сечовипускання та дефекації, а також приймання їжі. У цьому контексті приймання їжі зазвичай означає фізичну здатність перекласти їжу з тарілки до рота, а не купувати продукти чи готувати страву.

Інструментальні повсякденні дії (IADL) — це складніші завдання, потрібні для ведення домашнього господарства й повсякденного життя. Поширена шкала Лоутон охоплює користування телефоном або засобом зв’язку, покупки, приготування їжі, хатню роботу, прання, пересування, керування прийомом ліків і розпорядження грошима.

ADL: основи особистого догляду	IADL: організація повсякденного життя
Купання й одягання	Покупки й приготування їжі
Користування туалетом і контроль фізіологічних потреб	Домашня робота й прання
Переміщення та приймання їжі	Транспорт і зв’язок
	Керування прийомом ліків і грошима

Людина може самостійно доглядати за собою, але мати труднощі з покупками чи відвідуванням прийомів; або потребувати допомоги під час купання, але справлятися з іншими завданнями. Розгляд обох груп допомагає не ділити людей на «самостійних» і «залежних», ніби це дві взаємовиключні категорії.

Як працюють шкали Каца та Лоутон?

Індекс повсякденної активності Каца (ADL) об’єднує спостереження за шістьма сферами особистого догляду. У поширеній версії кожну сферу оцінюють залежно від того, чи людина виконує відповідне завдання самостійно, чи потребує допомоги. У деяких версіях підраховують загальний бал, в інших описують сукупність навичок. В огляді індексу Каца пояснено шість сфер і те, як застосовують цей індекс.

Шкала IADL Лоутон оцінює вісім складніших завдань, перелічених вище. У поширених версіях за самостійне виконання нараховують бали, які потім підсумовують, але форми й правила оцінювання можуть відрізнятися. Якщо ви бачите запит «Katz schaal berekenen» або «calculate the Katz scale», не варто сприймати результат онлайн-підрахунку як остаточну відповідь: важливі точна версія форми, визначення та мета оцінювання. Бал — це структурований зріз ситуації, а не повна оцінка потреб, здібностей чи якості життя людини. Про сфери шкали Лоутон та її застосування читайте в огляді IADL Лоутон.

Жодна з цих шкал не охоплює всіх важливих деталей. Вони можуть не показати, скільки часу займає завдання, чи потрібні людині нагадування, яких зусиль воно вимагає або чи змінюється її здатність виконувати його залежно від часу доби. Шкали також не замінюють професійного судження. На те, що означає «допомога», можуть впливати звички людини, її культура, облаштування житла, потреби у спілкуванні та вподобання.

Як родина може спостерігати за потребами до оцінювання

Не потрібно самостійно проводити формальне оцінювання за шкалою вдома. Натомість зберіть конкретні, нейтрально сформульовані приклади, які допоможуть фахівцю зрозуміти, як минає звичайний тиждень. Якщо можливо, залучіть близьку людину до розмови: запитайте, що їй дається важко і якої допомоги вона хотіла б.

Щодо кожного завдання занотуйте:

• Що відбувається: наприклад, «потрібна допомога, щоб переступити через бортик ванни», а не «не може помитися».
• Яка саме допомога потрібна: нагадування, присутність когось поруч, допомога підготувати потрібні речі, безпосередня фізична допомога чи виконання завдання іншою людиною.
• Як часто і коли: щодня, іноді, лише ввечері або після втомливої прогулянки.
• Скільки часу це займає і як впливає на день: зазначте перерви на відпочинок, пропущені заняття або справи, що залишилися невиконаними.
• Що полегшує виконання: поручні, звичний розпорядок, одяг зі спеціальними застібками, письмові підказки чи присутність іншої людини.
• Погляд самої людини: що вона хоче й надалі робити самостійно і яку підтримку вважає прийнятною.

Наприклад, запис «самостійно одягається» може не враховувати, що людині потрібні неодноразові підказки, щоб вибрати відповідний одяг, або що їй важко застібати одяг через обмежену рухливість кистей. Занотовуйте те, що справді спостерігаєте, а не припускайте причину. Якщо інший член родини помічає іншу картину, зазначте й це: потреби можуть змінюватися щодня.

Короткі записи часто корисніші, ніж спроби пригадати все під час прийому. Чеклист оцінки потреб у догляді допоможе впорядкувати запитання, а Щоденний журнал догляду — записати, що сталося і яку підтримку надали. Пишіть фактично й шанобливо та зберігайте записи в приватному місці.

Що повідомити фахівцю, який проводитиме оцінювання

Перед зустріччю запишіть головні занепокоєння та кілька недавніх прикладів. Розкажіть про зміни порівняно зі звичними здібностями людини, завдання, що стали складними, і допомогу, яку вже надають рідні, друзі чи наймані доглядальники. Поясніть, із чим людина наразі справляється і що стає важко, коли звичного помічника немає. Якщо близька людина має потреби, пов’язані зі спілкуванням, слухом, зором, пам’яттю чи рухливістю, розкажіть, що допомагає їй брати участь у розмовах і виконувати завдання.

Запитайте, хто проводитиме оцінювання, яка інформація йому потрібна і чи може близька людина прийти з кимось. Процедури та правила відповідності критеріям відрізняються залежно від країни й місцевості. У місцевій службі соціальної допомоги пояснять, як усе відбувається; наприклад, в Англії NHS описує, як звернутися до соціальних служб по оцінювання потреб.

Мета не в тому, щоб довести неспроможність людини. Важливо предметно обговорити підтримку: що для неї важливо, що вона може робити самостійно чи за підтримки та яка допомога полегшить повсякденне життя. Якщо здібності людини раптово змінилися або вас непокоїть нова проблема зі здоров’ям, зверніться до лікаря чи відповідної місцевої медичної служби, а не покладайтеся на чеклист або бали.